Філологічний дискурс

О. Гончар, А. Малишко, Д. Павличко: творчий діалог та літературно-критична рецепція

Надія Гаєвська — 2020-10-20

У статті йдеться про творчий діалог класиків української літератури Олеся Гончара, Андрія Малишка і Дмитра Павличка – митців, для яких характерна людська гідність і національна самопошана. З’ясовано особливості творчих контактів, зв’язків на рівні мотивів та образів у творах письменників. Акцентовано на суголосності світоглядних та ідейно-творчих інтенціях митців, особливостях рецепції їхнього доробку в творчому й спогадовому дискурсах.

Поліжанрова структура письменницького епістолярію: постановка проблеми

Валентина Крищук — 2020-09-09

У статті розкрито жанрову специфіку сучасного письменницького листа, його поліжанрову структуру, що є новим поштовхом, можливо навіть науково-дискусійним, у визначенні метажанрової природи української документалістики, до якої належить приватний письменницький лист. Доведено, що в метажанрі діаспорної епістоли відбувається процес зіставлення одного світу з іншим: реального і художнього, уявного, залежно від порушеної письменником проблематики і тематики, а також просторового світу (свій – чужий), часових орієнтирів (колись і тепер) тощо. Результати аналізу текстового наповнення листа переконують в тому, що письменницька епістолографія нині репрезентує поліжанрову структуру документалістики – автобіографію, біографію письменників, некролог. Серед наукових жанрів – літературознавча стаття, рецензія. В епістолі письменників української діаспори оприявнено художній жанр – ліричну поезію, а також жанри публіцистики – замальовка, біографічний нарис, інтерв’ю.

Пробіли між словами, або шляхетна присутність поезії

Тадей Карабович — 2020-10-28

Відома поетеса української еміграції, Віра Вовк (рік народження 1926), в одному з інтерв’ю сказала, що в її творчому житті існують елементи Провидіння. Поетеса живучи в Ріо-де-Жанейро, під захисними долонями статуї Христа Спасителя, усвідомлювала, що її літературний світ, хоч і переплітається з післявоєнною історією Бразилії, належить Україні і український літературі. Така парадигма давала поетесі силу творити справжні літературні шедеври. Занурена в рідну тематику, шукала відповідей на такі запитання епохи, як війна і руїна, еміграція і ностальгія, любов і будова нового життя. Живучи далеко від України, тужила за нею і в тій ностальгії та тузі поставали образи чистого серця. В такому ключі поетеса творила вдумливі вірші, прозу, драматургію і оповідання. А втім її супроводжувала думка, що образи тотожні зі споминами та ностальгією, не вибудовують справжнього поняття про людину. Тому поетеса відкликувалася у творчому дискурсі до ідеалістичних символів, знаючи про те, що ідеалізм як філософське поняття, веде до модернізму та абстрактності в літературі. Такі були настанови її ровесників, поетів Нью-Йоркської групи, поглибити ідеалізм в творчості, після жорстоких подій Другої світової війни.

«Добро» і «Зло» в літературі: інтертекстуальний діалог вікторіанського та неовікторіанського романів

Світлана Маховська — 2020-09-29

У світлі теорії інтертекстуальності статтю присвячено аналізові міжтекстової взаємодії вікторіанського та неовікторіанського романів щодо специфіки словесно-образної реалізації категорій «добро» і «зло» на прикладі сучасного англійського роману А.С.Баєт «Дитяча книга» та роману «Пригоди Олівера Твіста» Ч.Дікенса. Широта й багатство інтертекстуального поля роману А.С.Баєт простежується на сюжетно-композиційному, ідейно-тематичному, художньо-образному рівнях. Діалогічна взаємодія вікторіанського та неовікторіанського романів вибудовується у вигляді запозичення та розвитку ідей, підтвердження, наслідування, варіації і переосмислення, в тому числі категорій «добро» і «зло».

Природа художності в елітарній поезії Віри Вовк з точки зору рецептивної естетики (до 95-річчя з дня народження письменниці)

Віталій Мацько — 2020-11-04

У статті розкрито специфіку творення форми верлібру сучасною українською письменницею Вірою Вовк. Проілюстровано на конкретних прикладах поетологічні парадигми у її збірках «Розарій для Христа», «Розарій для Богородиці», «Розарій для Святого Духа». Доведено, що природа художності в елітарній поезії увиразнена динамікою змісту і форми, ідейним змістом вправністю написання верлібру, який має ознаки релігійного, етнонаціонального духу, відтворення художніми засобами естетичного почуття, краси рідного слова, гуманістичних і духовних цінностей, звичаїв і традицій українського народу. Художній світ тріади збірок позначений смисловими відтінками, ірраціональними картинами-візіями, глибиною бачення духовної досконалості людини. З’ясовано, що в поезії Віри Вовк прочитується «зрощення» поліструктурної та змістової природи: авторка майстерно продемонструвала оголений нерв доби в ракурсі сакрального, культурологічного та філософсько-естетичного змісту, збагативши галузь філології сучасного віршознавства, зокрема в частині осмислення внутрішньої будови верлібру.

Жанрово-стилістичні особливості фентезі у художньому світі Галини Пагутяк

Тетяна Швець — 2020-11-04

У статті здійснено спробу проаналізувати й узагальнити ознаки фентезі, реалізовані в художньому світі прози для дітей Галини Пагутяк (романах «Королівство» і «Книгоноші з Королівства», «Втеча звірів, або Новий Бестіарій»).

Поетика творчості Дмитра Білоуса

Галина Циц — 2020-09-02

У статті проаналізовано творчість Дмитра Білоуса в контексті дослідження поетики. Розкрито виражально-зображувальні засоби, які використовував автор у своїй літературній спадщині та закцентовано на стильових особливостях мистецького тексту.

Відмінності у вимові особових власних імен в американському та британському варіантах англійської мови

Наталія Бідасюк — 2020-11-11

Мета статті – з’ясувати та проаналізувати відмінності у вимові особових імен відомих людей та розширити існуючі уявлення про фонетичну дихотомію британського (RP (Received Pronunciation) / BBC English) та американського (GA (General American accent) / American Network English) варіантів англійської мови. Дослідження розпочинається з опису особливостей зміщення артикуляційної бази в американській англійській. Британський акцент характеризується сильним приєднанням приголосної до попередньої голосної, тому в ньому переважають закриті склади, тоді як американська англійська відкрито-силабічна; в американському стандарті немає чіткого протиставлення між монофтонгами та дифтонгами, як у британців. Проаналізовані приклади особових імен демонструють відмінності у вимові голосних, зміну голосної на дифтонг або навпаки. Що стосується приголосних, то однією з найбільш помітних відмінностей в особових іменах є американський ротацизм, який іноді може тягнути за собою зміну дифтонгу на монофтонг та зміщення наголосу. Зміна місця наголосу є поширеною відмінністю, що підтверджують численні приклади. Деякі назви з різним звучанням по обидва боки Атлантики не відповідають жодній стандартній схемі. Стаття допоможе тим, хто вивчає англійську мову, краще усвідомити різницю між британським та американським варіантами та більш усвідомлено і точно вимовляти особові імена у кожному з них. Автор накреслює перспективу подальших досліджень щодо відмінностей у вимові інших груп власних назв, таких як торгові марки та географічні назви.

Вербалізація концепту «війна» в романі Г. Вдовиченко «Маріупольський процес»

Олеся Барташук — 2020-11-17

У статті представлено аналіз вербального наповнення концепту «війна» в авторському баченні популярної сучасної української письменниці Галини Вдовиченко на прикладі роману «Маріупольський процес», що висвітлює воєнні події на Сході України влітку та восени 2014 р.

Розкрито актуальність висвітлення воєнного дискурсу, що визначається відмінними інтерпретаціями цього поняття в різних національних та індивідуально-авторських картинах світу, а також у контексті різних історичних періодів.

За основу підходу до розкриття змісту аналізованого концепту в романі «Маріупольський процес» ми обрали погляди Т.Храбан та О.Шостак, які радять виділяти у ньому 10 складових міні-концептів: праця, ворог, ненависть, страх, соратник, поранення, смерть, зруйнування, велич, бруд.

Особливості фоносемантичної організації роману Дж. Джойса «Фіннеганів Помин»

Тетяна Мітроусова — 2020-10-15

У статті розглянуто особливості використання звукового складу слова в організації роману Джеймса Джойса «Фіннеганів Помин», естетика та особливості ідиостилю автора. У цьому контексті встановлено, що використання звукосимволічних і звукозображувальних одиниць у романі дає змогу реалізувати автору художньо-естетичну й прагматичну інтенції в їх органічному поєднанні. Аналіз співвідношення звукового оформлення й семантики вираження в романі засвідчує, що кодифікувальна техніка мови зумовлена глибинною семантичною структурою, яку вона відображає, і тими процесами, що виникають при переході від цієї структури до її втілення.

Основні риси перекладу юридичного тексту (на матеріалі німецькомовної комунікації)

Тетяна Пєшкова — 2020-09-30

У статті аналізуються основні риси перекладу юридичного німецькомовного тексту, зосереджено увагу на ролі перекладача, від якої залежить прагматичний результат, сприйняття та вплив на реципієнтів. Наведені приклади перекладу доводять, що логічність, формальність, граматична стабільність, шаблонність є основними рисами перекладу юридичного німецькомовного дискурсу.

Лексичне багатство поетичних збірок Дмитра Білоуса «Диво калинове», «Чари барвінкові»

Галина Стукан — 2020-10-19

У статті здійснено спробу проаналізувати лексичне багатство поезій відомих збірок Дмитра Білоуса, які стали популярними серед учителів-філологів та школярів, тому що доступно й цікаво висвітлювали мовні явища у віршованій формі: пряме й переносне значення багатозначних слів; групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми; активна й пасивна лексика; фразеологічні одиниці української мови, походження слів тощо. Саме такі поезії допомагають учням усвідомити багатство і можливості виражальних засобів української мови, а учителю успішно формувати лексичну компетентність школярів.

Фоностилістичні засоби поетичної збірки «Диво калинове» Дмитра Білоуса

Валентина Філінюк — 2020-11-10

У пропонованій статті досліджено фоностилістичний бік поетичних текстів збірки «Диво калинове» Дмитра Білоуса (1920–2004), зокрема частотне вживання фонем, звукові повтори, звуковідтворення, звуконаслідування. Аналіз текстів поезій «Рідне слово» та «Хліб і слово» виявив, що приголосні фонеми переважають над голосними; найчастіше уживається голосна фонема /а/, найрідше – /у/; сонорні та шумні приголосні уживаються приблизно в рівних частках, при цьому найбільше трапляються фонеми /в/, /н/, /й/. Серед звукових повторів, виявлених у поетичних текстах Дмитра Білоуса, переважають асонанс, алітерація, анафора, епіфора, повтор та рима. Асонанси різних голосних фонем творять методику та наспівність тексту, передають динаміку або сповільнюють темп. Алітерація служить засобом побудови виразних зорових, звукових образів. Ми виявили рефрени в поезіях Дмитра Білоуса на рівні складів, коренів, слів і строф. Анафори допомагають поставити логічний та емоційний наголос, виділити значення слова чи сполучення слів. Епіфори створюють милозвучну тональність поетичного тексту, струнке римування в межах слова і на стику словосполучень. Було виявлено вживання кільця на рівні звука, відкритого складу та слова. Звуковідтворення в поетичних текстах передають мовними засобами крики птахів, звірів, рух комах, звуки води та транспорту. Частотним є звуконаслідування криків птахів. Отже, виявлені мовні явища на фонетичному, фонетико-морфемному та фонетико-морфологічному рівнях формують красу звучання, довершують зміст тексту, демонструють творчу майстерність Дмитра Білоуса.

Гендерні аспекти сучасного шевченкознавства (Рецензія на монографію: Черкас О. О. Маскулінне в поезії Тараса Шевченка: (моногр.). Київ: ВЦ «Академія», 2020. 128 с.)

Ірина Приліпко — 2020-11-25

Рецензія на монографію: Черкас О. О. Маскулінне в поезії Тараса Шевченка: [моногр.]. Київ: ВЦ «Академія», 2020. 128 с.