Від «Вчора» до «другого Пришестя»: Мій спомин про поета Богдана Бойчука

Анотація

Звістка з інтернетних повідомлень, що 10 лютого 2017 року помер у Києві поет Богдан Бойчук, один із засновників, активних учасників та авторів Нью-Йоркської групи, приголомшила мене. Й досі не можу змиритися з цією звісткою, але, на жаль, це правда.

Натомість 15 лютого, у Києві в Музеї Івана Гончара, священники Греко-католицької церкви запечатали домовину Блаженної пам’яті поета Богдана Бойчука, отже душа вже не так болісно пручається під тягарем гріхів, а стоїть спокійніше на суді у вході до неба, де св. Петро ставить штампики у паспорті вчорашнього життя і дає згоду увійти на Авраамове лоно (читай: Bosom of Abraham). А цей солодкий тягар існування життя, бути посланцем Поезії на землі, вже Ангели Господні відносять у небесний архів, і кладуть на поличку вічності, аж до Другого Пришестя Ісуса Христа...

Не стало найбільшого українського поета другої половини ХХ століття, а також тієї інтелектуальної особистості, яка допомогла мені скинути з себе ярмо, успадковане від політичних часів, які панували у Польщі до 1990 року. Немає серед нас активного автора журналу «Кур’єр Кривбасу», у якому Богдан Бойчук друкував свої найкращі твори київського періоду.