Національне письменство у світлі онтологічних проблем (Ткаченко Т. І. Онтологічний вимір української малої прози кінця ХІХ–ХХ століть: монографія. Київ: Освіта України, 2017. 470 с.)

Анотація

На тлі переоцінки моральних й естетичних норм, інтелектуальних і мистецьких цінностей, яка відбувається нині, твориться нова українська культурна ідентичність, що викликає потребу актуалізації проблем людської екзистенції, внутрішнього світу людини. Одвічні онтологічні питання – взаємозумовленість людини і світу, буття, людина, суспільство, – що здавна перебувають у центрі уваги філософії, релігії, літератури, культурології, естетики й інших наук, увиразнюються шляхом пізнання сутності складного, неоднозначного світу. Новітнє літературознавство фіксує посилення інтересу до онтологічних проблем у текстах художньої літератури. Ю. Безхутрий, Б. Голота, І. Захарчук, Ю. Ковалів, Л. Назаревич, І. Лисенко, О. Чепурна – науковці, котрі у своїх працях апелювали до питань людського існування, осмислювали онтологічні начала в художньому творі, ціннісні орієнтири того чи того автора.

Літературознавчі праці з означених проблем поповнилися монографією Тетяни Ткаченко «Онтологічний вимір української малої прози кінця ХІХ–ХХ століть» (К. : Освіта України, 2017. – 470 с.). Звертаючи увагу на наукові здобутки, дослідниця робить спробу осмислення основ буття української малої прози за більш, ніж столітній період її існування, демонструючи авторський погляд як на загальновідомі твори художньої літератури, так і маловідомі зразки материкового й діаспорного художнього доробку. Вони в роботі постали комплексом жанрів і жанрових форм в усьому своєму розмаїтті: етюд, образок, ескіз, нарис, увертюра, новела, оповідання, легенда, казка, лист, анекдот,байка, репортаж, трактат, притча й ін., котрі, розвиваючись на перехресті традицій та новаторства, характеризуються складними процесами інтеграції й диференціації на жанрово-стильовому рівнях, засвідчують різноспрямованість, багатогранність художнього поступу.